Архітектурні шедеври Растреллі Франческо Бартоломеов українському зодчестві 18ст.

Раст

релл

і Фра

нчес

ко

Барт

олом

ео

Виконала:Студентка І курсуГрупи ДМ-24Четверікова Аліна Віталіївна

Растреллі (Rastrelli Bartolomeo) Бартоломео (1700–1771), архітектор

італ. походження, народився у Парижі, з 1716 в Росії, з 1730

придворний архітектор, найвизначніший представник

пізнього бароко в Російській Імперії. Важливіші будови: палаци у

Петербурзі (Зимовий, Воронцових, Строґанових), у Петергофі і в

Царському Селі, Смольний монастир. В Україні за проектом Растреллі

збудовано в Києві Андріївську церкву (1747–1753) з ознаками стилю рококо

та царський палац (1752–1755). Єдиний серед архітекторів Російської

імперії, що дав типові і повноцінні зразки бароко водночас в палацах,

церквах, соборах, монастирях.

Растреллі Франческо Бартоломео

Народження і походження

Батько, Карло Растреллі, походить з Флоренції. Відомий скульптор доби бароко, окрім скульптури займався архітектурою, дизайном інтер'єрів, плануванням садів регулярного стилю. Точної дати народження сина не зберіглося. Ім'я Франчєско Бартоломео отримав на честь діда. Перші 16 років життя Франческо провів в Парижі, добре знав французьку. Своє ім'я майже все життя писав як Франсуа. А в кресленнях використовував французький вимір довжини. Він — типовий представник космополітизму 18 століття (за походженням італієць, вихований у Франції, все життя прожив в Російській імперії, де і похований).

Родина Растреллі отримала домівку на 1-й Береговій вулиці в Петербурзі(тепер Шпалєрна)

Останні роки і смерть

Він встиг ще трохи попрацювати у Бірона в Курляндії, але там не було ні спокою, ні твердого заробітку. Ненадовго він повернувся у Петербург, де таки отримав честь стати вільним членом Академії мистецтв. Растреллі віддав державі 48 років життя і його клопотання про надання йому пенсії задовольнили, але архітектор помер. Похований в Петербурзі, могила не збережена

Маріїнський палац

Маріїнський палац у Києві зведено в 1750–1755 роках за зразком палацу, який проектував Бартоломео Растреллі дляОлексія Розумовського, фаворита імператриці Єлизавети Петрівни. Під час відвідування Києва 1744 року Єлизавета сама обрала для нього місце.

Головний фасад Маріїнського палацу «дивиться» на Маріїнський парк, закладений 1874 в пейзажному стилі. Алеї цього парку — звивисті, наче «вписані» в ландшафт. З протилежного боку палацу — Міський (Царський) Сад, закладений 1748 року на основі старовинного виноградного саду (заснованого ще Петром I). Його стиль — переважно класичний регулярний: мережа прямих алей, що перехрещуються під прямими кутами.

Палацовий комплекс має строго симетричну композицію. Головний двоповерховий корпус і одноповерхові бічні флігелі утворюють широке подвір'я. Архітектура палацу вирішена у стилі бароко: чітке планування, виразне компонування об'ємів, багата пластика фасадів, що проявилася в пишних формах коринфського ордера, рустуванні стін, розкреповці карнизів, ажурному парапеті і ліпленні наличників вікон.

Протягом своєї багаторічної історії палац неодноразово реконструювався. Найзначнішу реконструкцію було здійснено у 1868–1870 роках після великої пожежі, що у 1819 році знищила дерев'яний другий поверх і всі парадні приміщення (упродовж 1830-х – 1860-х років нижній поверх палацу та флігелі були використані з комерційною метою закладом штучних мінеральних вод). При відновленні палацу надбудували цегляний поверх, фасади наситили новими пластичними деталями за мотивами творчості Растреллі, а інтер'єри переробили в формах класицизму з елементами бароко і ренесансу. Роботи проводились під керівництвом академіка архітектури Карла Маєвського за участю Олександра Шіле. Рік їхнього закінчення (1870) викарбуваний римськими цифрами у картуші на фасаді, зверненому в парк.

Цікаві фактиОкремі сцени, зняті на тлі

південного фасаду Маріїнського палацу, є в художньому

кінофільмі «Дні Турбіних» (1976, режисер В. Басов), де його

подано як резиденцію гетьмана (насправді

резиденція П. Скоропадського містилася в палаці генерал-

губернатора, що відображено і в романі М. Булгакова «Біла

гвардія»)

Андр ївська ці ́ ерква — барокова церква Св. Андрія у

Києві.

Збудована в 1744–1767 роках (за іншими даними 1749–

1754) за проектом архітектора Бартоломео Растреллі на

Андріївській горі в пам'ять відвідин Києва імператрицею

Єлизаветою Петрівною, на місці Хрестовоздвиженської церкви. Крім цієї роботи, в Україні є ще одна споруда авторства Б. Растреллі —

Маріїнський палац.

Входить до складу Національного заповідника

«Софія Київська».

АрхітектураОднокупольний храм з п'ятиглавим завершенням має форму хреста (31,5-22,7 м), в кутах

якого розміщені декоративні вежі на масивних стовпах, що відіграють роль своєрідних контрфорсів. Зовні контрфорси прикрашені пілястрами й прикриті трьома парами колон з капітелями коринфського ордеру.

До храму з боку вулиці ведуть круті чавунні сходи.

Вся маса церкви спирається на двоповерховий будинок-стилобат з 8 кімнатами на кожному поверсі, стіни якого являють собою фундаменти церкви.

Навколо церкви — балюстрада, з якої відкривається мальовнича панорама Подолу й Дніпра.

Сучасний станНа даний момент (початок 2015 року)

стан Андріївської церкви погіршується через відсутність

необхідних робіт з реставрації. В охоронній зоні Андріївської церкви та

Андріївського узвозу узгоджують новобудови, що негативно впливає на

стан пам'ятки

Інтер'єр церквиВнутрішнє оздоблення церкви, розроблене Б.Растреллі, ближче до стилю бароко.

Воно було виготовлене за формами українських різьбярів М. Чвітки, Я. Шевлицького, московських майстрів І. та В. Зиміних, П. Ржевського та інших.

Іконостас церкви оздоблено різьбленим позолоченим орнаментом, скульптурою й живописом, який з 1754 по 1761 рік виконували О. П. Антропов та І. Я. Вишняков. Антропову належать картини «Зішестя Святого Духа на апостолів», «Нагорні проповіді Христа» (прикрашають кафедру), композиція «Таємна вечеря» (у вівтарі) та інш.

У церкві є полотна «Вибір віри князем Володимиром» (невідомого автора) і «Проповідь апостола Андрія скіфам» (бл. 1847 р., укр. художника П. Т. Бориспольця); живопис у вівтарній частині церкви на зворотній стіні іконостаса створили художники І. Роменський й І. Чайковський.

На будівництво церкви витратили 23 500 штук цегли, 28 970 пудів цвяхів; на позолоту верхів — 1590 книжок і 20 аркушів листового золота.

У 1978–1979 рр. провели чергову реставрацію храму.

З 1968 року Андріївська церква була філією заповідника «Софійський музей». З 1990-х рр. обліковується на балансі Наіонального заповідника "Софія Київська" та одночасно як діюча церква перебуває в користуванні УАПЦ.

протоієрей Андріївського собору отець

Микола Капшученко,

08.04.1957

Дякую за увагу