Вікові кризи дорослості

Поняття вікової кризи ввів Л.С. Виготський.

Криза (грец. krisis — рішення, перелом) — нормативний, нестабільний процес, який виникає під час переходу людини від одного вікового періоду до іншого, пов'язаний з якісними перетвореннями у соціальних відносинах, діяльності, свідомості й виявляється в цілісних психічних і особистісних змінах.  

Вікові кризи дорослості

Життя дорослої людини супроводжується кризами.

• Розрізняють :• нормативні кризи - які пов'язані із завершенням певного етапу психічного розвитку і

переходом до нового вікового періоду; • ненормативні - які виникають в складних умовах життя і вимагають від людини дій, які

перевершують її можливості, а в деяких випадках змінюють долю; • біографічні - кризи, які характеризуються переживаннями та протиріччями у внутрішньому

світі людини і виражають її суб'єктивне ставлення до подій в її житті або ж до життя в цілому;

• "життєві кризи" - перехідні періоди життя, коли відбувається ламання і активна зміна життєвих ролей особистості, що супроводжується неможливістю (або труднощами) засвоїти нову життєву роль, або ускладненням з можливістю позбутися старої життєвої ролі

Вікові кризи дорослості

• Особливості вікових криз:

• 1) межі криз невиразні, розмиті. Криза настає непомітно, дуже важко визначити момент її початку та завершення. Різке загострення (кульмінація) спостерігається лише у середині цього етапу;

• 2) апогей кризи виявляється у зміні поведінки дитини, її «важковиховуваності», дитина ніби виходить з-під контролю дорослих, стає вередливою, стрімко падає успішність у школі і знижується працездатність, зростає число конфліктів з оточуючими. Внутрішнє життя пов’язане з болісними переживаннями. Негативні поведінкові вияви дитини загострюються у випадку ігнорування дорослими її нових потреб у сфері спілкування та діяльності;

• 3) у критичні періоди спостерігаються й конструктивні процеси розвитку, набуття особистісних новоутворень, що свідчать про перехід дитини на більш високий віковий щабель. 

• Отже, кризи варто розглядати як закономірне явище психічного розвитку дитини. Негативна симптоматика перехідних періодів – це зворотний бік важливих змін дитячої особистості. Кризи минають, а вікові новоутворення залишаються. Чим яскравіше, енергійніше протікає криза, тим продуктивнішим стає процес формування особистості

• (Л.С. Виготський).

Криза 30 роківРання дорослість – від 20 до 40 років («людська близькість»)

(перша фаза 20-30 років; друга фаза 30-40 років)Особливості періоду ранньої дорослості:

• досягнення піку фізичного розвитку, статева зрілість, завершення формування індивідуальності людини, перехід до вирішення дорослих завдань, виховання дітей;

• розвинуті розумові здібності та інтереси, сформована система цінностей (світогляд, життєва позиція), цілісний Я-образ, готовність до самовдосконалення;

• усвідомлення необхідності подальшого професійного, соціального та особистісного зростання;

• включеність у різні сфери соціального життя, становлення соціально зрілої особистості, збагачення досвіду, вирішення завдань професійної кар'єри;

• розв'язування суперечності між близькістю та ізоляцією у стосунках із людьми;

• ознаки кризи є зовні малопомітні, але відбуваються внутрішні якісні зміни.

 

Криза 30 роківОзнаки й симптоми кризи ранньої дорослості:• розчарування в значущості раніше прийнятих

пріоритетів, планів, мрій;• переосмислення свого Я, ґрунтовна переоцінка

системи життєвих цінностей, зробленого й того, що належить зробити;

• зниження потреби у друзях, відчуття, що життя втратило сенс;

• уникнення безпосередніх взаємин у соціальній групі, прагнення самотності, соціальної ізоляції;

• нездатність встановлювати спокійні й довірливі міжособистісні стосунки;

• виникнення потреби розпочати життя спочатку, знайти нову роботу, змінити місце проживання;

• нездатність контролювати свої актуальні емоційні стани й афекти у значущих ситуаціях соціальної взаємодії;

• зниження здатності емоційно відгукуватися на переживання іншої людини;

• знецінення сильного, відносно стійкого почуття кохання.

Умови подолання кризи ранньої дорослості:• побудова перспектив життя, конкретизація

цілей подальшої професійної кар’єри, підвищення кваліфікації й компетентності;

• більш реалістичний погляд на життя, розподіл майбутнього на послідовні етапи з фіксацією результатів;

• узгодження мрій з реальністю, бажаного й можливого;

• самовихо вання й самонав чання, освоєння нових перспективних напрямків діяльності.

 

Криза 30 роківКритерії виходу з кризи ранньої дорослості:

• любов як беззас тережне прийняття іншого; • створення сім'ї, народження й виховання

дітей; • усвідом лювання цінності людей, що

перебувають поруч, розвиток відповідальності за свою та їхню долю;

• формування стійких переконань, нової позитивної системи життєвих цінностей;

• вибір власної життєвої стратегії вдосконалення знань, професійної майстерності, творчості;

• оволодіння здатністю до саморозвитку, формування індивідуальності, неповторності, розширення сфери спілкування. 

Наслідки негативного перебігу кризи ранньої дорослості:

• надмірне захоплення собою, задоволення лише своїх потреб, власного комфорту;

• недостатність цілісності характеру, відсутність зрілості, індивідуальності, рефлексивних властивостей, здатності до самопізнання;

• уникання міжособистісних стосунків, самотність, ізоляція, дистанціювання;

• нездатність до мобілізації внутрішніх ресурсів, природних задатків, соціальної активності.

Криза середини життя (40 років)

Особливості періоду дорослості (від 40 до 60 років «визнання»):

• перехід до середини життя є етапом помірної або навіть важкої кризи;• зниження професійної активності, відчуття соціальної відповідальності за

рідних, посилення інтимності у подружніх стосунках, усвідомлення незворотності фізіологічних змін, погіршення психофізіологічних функцій і здоров'я;

• набуття життєвого досвіду, переосмислення планів, співставлення їх з реальністю й корегування особистісних рис;

• формування нових аспектів Я-концепції, стабілізація основних інтересів й емоційної сфери;

• період характеризують як покоління керівників, коли людина займає більш високу посаду, здобуває певного статусу, впевнена у власних силах, спроможна відповідати за прийняті рішення, а знижена активність компенсується набутим досвідом й знаннями;

• головна особливість розвитку у зрілому віці – мінімальна залежність від хронологічного віку, усе визначається особистими обставинами життя людини – її досвідом, родом занять, настановами тощо.

Криза 40 років Ознаки й симптоми кризи дорослості:

- зниження життєвих сил, послаблення здоров'я, критична оцінка та переоцінка досягнутого у житті, усвідомлення нереалізованості деяких життєвих планів;

- відчуття спустошеності, безперспективності, застою, утрачених можливостей, стурбованість швидкоплинністю часу;

- емоційне збіднення, думки про одноманітність власного життя, втрата його сенсу, охолодження до того, що захоплювало на попередніх етапах життя;

- схильність надто вперто дотримуватися своїх життєвих правил, з недовірою ставитись до нових ідей;

- відчуття невпевненості у завтрашньому дні, накопичення втоми, знервованості й пригніченості, депресивні стани;

- виникнення бажання змінити життя, розпочати все спочатку, але усвідомлення того, що це вже не все по силам;

- поява стійких шкідливих звичок: зловживання алкоголем, куріння, сидячий спосіб життя, які чинять негативний вплив на здоров'я.

Криза 40 роківУмови подолання кризи дорослості:

• розвиток здатності до компенсації вікових змін в організмі, уникнення надмірного зосередження на хворобах, болях;

• здійснення заходів щодо уповільнення процесів старіння організму та поліпшення фізичного стану;

• визнання цінності мудрості, а не лише наявності фізичних сил;

• необхідність диференціації Я (Я – професіонал, Я – потенційний пенсіонер, Я – сім'янин, Я – керівник, Я – зріла особистість) уникнення надмірної захопленості своїми соціальними ролями;

• врівноваження соціального й сексуального аспектів у стосунках;

• пошук нового – духовного – змісту життя, трансцендентація Я (вихід за межі Я до вічного, космічного, божественного).

Криза 40 роківКритерії виходу з кризи дорослості:

• нові успіхи на роботі («друге дихання»), професіоналізм, мудрість як усвідомлення смислу власного життя й людських взаємин;

• вироблення нового образу Я, переосмислення життєвих цілей, внесення змін у діяльність;

• досягнення стабільності внутрішнього світу й поведінки, орієнтація на теперішнє, адекватний рівень домагань;

• перехід до генеративності (інтерес до наступного покоління, різноманітних аспектів його виховання, збільшення культурного потенціалу);

• намагання скоригувати свою діяльність, турбота про збереження близьких стосунків з родичами й друзями, піклування про власне здоров'я, підготовка до спокійного та забезпеченого життя у похилому віці.

• особлива чуйність у подружніх стосунках; підтримка батьків похилого віку.

Криза зрілості (вік 55-65 років)• Ознаки й симптоми кризи зрілості:

• кардинальна зміна способу життя з виходом на пенсію (іноді гострий стан «шоку відставки»);

• втрата важливої соціальної ролі й значущого місця в суспільстві;

• відділення людини від своєї референтної групи, звуження кола спілкування;

• погіршення матеріального становища;• зміна структури психологічного часу; • зростання уразливості організму зі

збільшенням ймовірності смерті. 

Вироблення психологічної готовності до протидії соціальному старінню:• адекватне сприйняття старості

(протистояння негативним стереотипам);• попереднє планування й розумний розподіл

часу, цілеспрямоване використання решти років життя;

• передбачення негативних станів і подій, протистояння афективному збідненню, пов'язаному з втратою близьких людей і відокремленням дітей;

• збереження емоційної гнучкості, прагнення до афективного збагачення в інших формах;

• прагнення сприйняти «відставку» в позитивному плані як звільнення діяльності від жорстких обмежень за змістом і часом.

Криза зрілості (вік 55-65 років)

Критерії виходу з кризи зрілої дорослості:

• адаптація до вікових змін – тілесних, психофізіологічних;

• рольова переорієнтація, відмова від старих і пошук нових рольових позицій (треба зуміти перейти до нового розгляду себе, своєї унікальності не через призму однієї ролі (професіонала чи батька), а з інших позицій);

• набуття душевної гнучкості (подолання психічної ригідності), пошук нових форм поведінки, нового життєвого укладу, нових шляхів включення в суспільство;

• вияв нових здібностей (успішне старіння можливо, якщо людина зможе пристосуватися до неминучого фізичного дискомфорту чи знайде таке заняття, яке допоможе їй відволіктися).

 

Криза старості Особливості періоду старості:• найвище досягнення віку старості – мудрість як

певний стан духу, як погляд у минуле, теперішнє і майбутнє одночасно, звільняє історію життя від випадковостей і дає можливість встановити зв'язок й наступність поколінь (Е. Еріксон);

• завершення життєвої дороги, остання нормативна криза в житті людини (приблизно у 65 років), криза «Я-інтеграції» (Е. Еріксон);

• погіршення здоров'я та психофізіологічних показників, помітна втрата енергійності, обмеження соціальних контактів;

• економічна і соціальна незахищеність старих людей (низькі пенсії, відсутність системи соціальних послуг і відповідних прав, залежності від інших людей);

• зміни Я-концепції: поглиблення віри в Бога, в трансцендентне, усвідомлення суперечності між засвоєними у попередні роки цінностями і тими, що культивуються у суспільстві;

• налаштовування на відпочинок, відсутність тривалої перспективи, орієнтація на минуле і теперішнє, сприйняття факту скінченності власного життя, підготовка до смерті, усвідомлення обов'язку передати життєвий досвід молодшому поколінню.

Криза старості Ознаки й симптоми кризи старості:

• посилення мимовільних некерованих реакцій (сильне нервове збудження), схильність до безпричинного суму, сльозливості;

• тенденція до ексцентричності (дивацтва), зниження чутливості, труднощі щодо знаходження виходу зі складних ситуацій, заглиблення у свої думки й переживання;

• позиція ворожості до світу – сварливість, схильність звинувачувати навколишніх і суспільство у своїх життєвих негараздах, підозрілість, агресивність, відчуття відрази до старості, прагнення постійно працювати;

• позиція ворожості до себе й негативного ставлення до свого життя – пасивність, втрата почуття гумору, інтересу, здивування.

Умови полегшення кризи старості:

• прагнення до внутрішньої цілісності та осмислення прожитого життя;

• гуманістична спрямованість особистості, віра, самоактуалізація духовно-морального потенціалу Я, позитивного життєвого досвіду, мудрості;

• орієнтація на взаємодію з молодшим поколінням, передача онукам сімейної спадщини й традицій.

Криза старості Критерії адаптації до кризи старості:

• почуття інтегрованості Его, здатність старої людини оглянути все своє минуле життя і смиренно, але твердо сказати собі: “Я задоволений”. За таких умов не лякає неминучість смерті, оскільки людина бачить себе в нащадках і творчих досягненнях (Е. Еріксон);

• набуття й реалізація мудрості – властивості цілісної особистості, розум якої поєднаний з духовністю й доброчинністю;

• наслідком цілісності є віднаходження спокою, урівноваженості;

• намагання піклуватися про власне здоров'я, відновлення сил, лікування, психологічна підготовка до можливих фізичних недуг і хвороб, самотності й гідного прийняття смерті;

• чуйність у подружніх стосунках, турбота про шлюбного партнера;

• переживання, узагальнення, написання спогадів дитинства, юності, дорослого життя;

• філософське сприйняття смерті, «здорові діти не боятимуться життя, якщо люди поважного віку довкола них достатньо цілісні, аби не боятися смерті» (Е. Еріксон).

Автор-укладач – Емілія Гуцало

• Список використаних джерел:Идентичность: Хрестоматия / Сост. Л. Б. Шнейдер. – М.: Издательство Московского психолого-социального института; Воронеж: Издательство НПО «МОДЭК», 2003. – 272 с.Крайг Г. Психология развития. – СПб.: Питер, 2000. – 992 с.

• Моргун В.Ф. Концепція багатовимірного розвитку особистості та її застосування// Філософська і соціологічна думка. – 1992. – №2.

• Поліщук В.М. Вікова та педагогічна психологія / В.М. По ліщук. – Суми, 2007. – 330 с.

• Потапчук Т.В. Ідентичність: основні підходи до визначення сутності поняття / Педагогіка і психологія, №3 (64), 2009. – С. 14 – 21.

• Потєряхін О.Л. Використання епігенетичної концепції Е. Еріксона в процесі вивчення особистості біографічними методами

• Савчин М. В. Вікова психологія / M. В. Савчин, Л. П. Васи ленко. – К. : Академвидав, 2006. – 360 с.

• Элкинд Д. Эрик Эриксон и восемь стадий человеческой жизни / Эриксон Э. Детство и общество. – Изд. 2-е, перераб. и доп./ Пер. с англ. – СПб.: Ленато, АСТ, Фонд «Университетская книга», 1996. – С. 6 — 22.Эриксон Э. Детство и общество. – Изд. 2-е, перераб. и доп./ Пер. с англ. – СПб.: Ленато, АСТ, Фонд «Университетская книга», 1996. – 592 с.Эриксон Э. Идентичность: юность и кризис: пер. с англ./ общ. ред и предисл. А.В. Толстых. – 2-е изд. – М.: Флинта: МПСИ: Прогресс, 2006. – 352 с.

Дякую за увагу!Кто понял жизнь тот больше не спешит,Смакует каждый миг и наблюдает,Как спит ребенок, молится старик,Как дождь идет и как снежинки тают.В обыкновенном видит красоту,В запутанном простейшее решенье,Он любит жизнь и верит в

воскресенье…

Омар Хайам